Івана Купала
інформаційна веб-сторінка
Івана Купала – це одне з найстаріших та найбільш самобутніх свят в українській культурі. Воно бере початок ще понад три тисячоліття тому і має міцний звʼязок із язичництвом. Магічне та колоритне язичницьке Купало або Купайло святкували 23–24 червня – у день літнього сонцестояння, коли ніч була вдвічі коротша за день.
Після прийняття християнства та "нашарування" вірувань українці почали відзначати народне свято з новою назвою "Івана Купала" за юліанським календарем, а за вживаним нині григоріанським воно зсунулося у ніч з 6 на 7 липня.
За стародавніми віруваннями це свято символізує єднання води і вогню, що дає початок життю і розквіту природи. До вечірньої зорі розклають вогонь. Через нього стрибають пари дівчата та хлопці.
Ще дівчата в цю ніч плетуть вінки, ставлять у них свічки і пускають їх на воду, загадуючи про нареченого: з якої сторони він прийде і чи прийде взагалі цього року.
Свято Івана Купала здавна відзначають під близькими національними назвами практично по всій Європі. Дохристиянська назва свята не відома, а сучасна, як вважають більшість дослідників, є слов'янською інтерпретацією імені Іоанна Хрестителя.
Історія свята
Свято Івана Купала має тисячолітню історію, і є одним з найстаріших свят, яке дійшло до нашого часу. Купала бере свій початок ще до приходу християнства, коли люди вірили у те, що без поклоніння стихіям чи їхнім богам не буде благ. Вони вважали: аби зійшло сонце, йшов дощ чи звіявся вітер – потрібні окремі обряди.
Свято Івана Купала давнє і бере початок ще за далеких язичницьких часів. У дохристиянські часи в цей час саме відзначали літнє сонцестояння і було прийнято прославляти слов’янського бога сонця Ярила. Також це свято пов’язують зі справжнім буянням природи, яка якраз розквітала на повну силу. З приходом християнства свято не зникло, однак дещо змінилось. Зокрема, після переходу на григоріанський календар дата змістилася на два тижні, адже раніше Івана Купала святкували 24 червня. А замість бога сонця люди почали вшановувати Іоанна Предтечу, який був хрестителем Ісуса Христа.
За однією із версій свято Івана Купала пов'язане із язичницьком божеством Купалом, але варто зауважити, що такого божества не було в язичницькому пантеоні - воно з'явилося внаслідок помилки: літописець із Густинського монастиря знав про купальські ігрища, але прийняв назву свята за ім'я язичницького бога. І через це Купало в ролі язичницького божества з'явився вперше лише в XVII столітті в Густинському літописі, а вже з часом це непорозуміння переписали інші дослідники слов'янської міфології.
До прийняття християнства в Русі-Україні (988 рік) на свято Купала збиралися обрядові народні зібрання під час найвищого сонцестояння, які присвячували богам Сонця - Ярилу, Дажбогу, Сварогу та іншим. Головними обрядами були масові купання (вважалось, що це ритуальне очищення), стрибки через багаття (теж очищення духовне) та залицяння молоді.
Після приходу християнства церква намагалася інтерпретувати язичницькі свята і активно їх просувати або ж навпаки заборонити. Щодо Купала, то про це яскраво свідчить історія з назвою свята, коли до неї додали приставку "Івана". До того ж Іванове хрещення також було символом очищення: тіло омивається водою, а душа очищається Богом від гріха та скверни. І ось так свято Купала перетворилося на день Івана Купала.
Традиції та обряди
Згідно зі стародавніми переказами, найкоротша ніч у році вважалася бісівською, і відлякати всіляку нечисть можна було тільки гучними гуляннями та вогнем. Люди одягались в святковий одяг, збирались навколо багаття, веселились та проводили різноманітні обряди. На купальських іграх дівчата визначали суджених і з цього дня до Петра в Україні святкували весілля.
Звечора 6 липня було прийнято збиратись компанією біля водойм та влаштовувати там гучні застілля з піснями, танцями й різноманітними конкурсами.
На свято розводять багаття і стрибають через нього. Ці стрибки є свого роду обрядом очищення та способом залучити успіх. А хто вище за всіх стрибне – буде найщасливіший, найздоровіший та найкрасивіший.
Жінки, в яких не було дітей, стрибали через вогонь, бо вірили, що так позбудуться безпліддя.
Якщо спіткнетесь при стрибку – це до хвороби. Якщо розвернете ногою вогонь – до негараздів в родині. Якщо стрибнете тричі – будете здорові та щасливі. Перестрибувати через вогнище з чужою людиною заборонено. Це треба робити або з членом сім’ї, а найкраще – з коханою людиною.
Наші предки вірили, що рослини на Івана Купала набувають чудодійної сили. Вважається, що лише в ніч на 7 липня зацвітає папороть, а хто знайде цей містичний цвіт – буде щасливим, здоровим та багатим.
Наші предки вірили, що саме у Купальську ніч прокидається вся лісова нечисть: водяні, русалки, відьми тощо. Тож в цю ніч не можна спати, аби перевертні, мавки або лісовики не потягли із собою.
Також не радять ходити самому в ліс, адже люди вірять, що можна зустріти щось містичне. Крім того, в цей день не варто позичати гроші і самому брати в борг, адже таким чином можна «передати в чужі руки своє щастя і благополуччя».
Також не слід підбирати на дорозі гроші або загублений кимось предмет – так можна присвоїти чужий борг чи вантаж.
Ворожіння
Невід’ємним елементом містичного свята є ворожіння. З давніх-давен українки проводили ворожіння у ніч на Купала, аби знайти свою любов та дізнатися ім'я майбутнього хлопця чи навіть чоловіка.
Раніше ворожили й на вінку, багатті, квітах, а сьогодні знайшли методи ворожіння вдома (на каві, сірниках, картах, воску тощо). Хоча чимало обрядів вже забулись, та деякі таки використовують досі.
Найцікавішим є ворожіння на вінку – вінок плетуть із дванадцяти трав, прикрашають польовими квітами та скріплюють травою. На заході сонця його потрібно обережно опустити на воду і злегка штовхнути: вінок пішов на дно відразу ж — на жаль, коханий розлюбив; вінок пристав до берега — в цьому році весіллю не бувати; вінок поплив до іншого берега — наречений буде з далеких країн; вінок мотає з боку в бік — доля буде нещаслива, хлопці будуть морочити голову; вінок пливе за течією — чекай весілля з судженим.
А якщо дівчина дуже хоче вийти заміж, але поки на прикметі нікого немає, вона повинна обв’язати вінок красивою стрічкою і пустити в річку: вважалося, що русалки заберуть собі прикрасу і допоможуть приворожити судженого.